Олексія Бешулю, студента денної форми навчання другого курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відрахували. А от чому – питання філософське, точніше, юридичне: всі так чи інакше причетні до справи мають юридичну освіту. І все ж у «законності» чи «незаконності» такого рішення намагалися розібратися журналісти. 

Клубні тусовки в курортний сезон

Зараз літо, ці вечірки схожі на американські, але там грають реп музику і п’яні купаються в басейні… певна кількість «вишуканої публіки», приходить десь біля 2 години ночі, бо вони вже знають, що саме тоді починається справжній «клубняк»…. Сьогодні вони тут, завтра там... Взагалі найкраща погода – дощ, бо тоді це чи єдиний спосіб відпочити і відірватись...

Як не потрапити на гачок до шахраїв і знайти роботу, яка буде гідно оплачуватися.

Column

Певно, хоч раз у житті ви бували на конференціях, круглих столах та інших більш-менш офіційних зустрічах? Обговорення й фуршети, організатори й учасники… жінки, жінки, жінки. Можна багато сперечатися, чому саме вони, але факт. На одній з таких зустрічей довелося побувати й мені. Темою обрали «Проблеми сім’ї, що викликані кризовими явищами у суспільстві та шляхи їх вирішення». Доволі актуальна, «злободенна» проблема, що, на жаль, недостатньо висвітлюється не лише на офіційному, а й на побутовому рівнях. Серед присутніх організації «Жінки Оболоні», «Родинний дім», одним словом, такі, про які вперше можна почути лише в сюжетах про насилля й на таких-от «круглих столах».
 Мав намір висловити думку, посперечатися. Визнаю, був агресивно налаштований на дискусію, але найстрашніше було те, що ніхто не збирався дискутувати. На перший погляд здавалося, що жінки-феміністки зібрались чайку випити та розповісти про своє життя. Але коли підіймається головуюча зустрічі й заявляє: «73 відсотки деградації суспільства – це деградація жінок! Поговоримо про жінку. Бо саме жінки – це алкоголіки, курці та вбивці своїх дітей, онуків» та про те, як це страшно. Стає образливо (як чоловіку) за своїх близьких та коханих матусь і дівчат. Так, моторошно спостерігати такі реалії, але хіба не з давніх-давен чоловіки були «носіями» усіляких «шкідливих звичок»? Чи фактів чоловічого насильства не більше?
 Учасники спокійні: жоден не аплодує, відчуття, що це давно вже заїжджені в їхньому колі речі. Аж тут підводиться жіночка й заявляє: «Якби не було жінок, суспільства вже не було б» - всі зааплодували – цирк та й годі!
 Наводять цифри, що чоловік приділяє вихованню дітей в середньому 6 хвилин на добу. Ті крихти сильної статі в аудиторії обурились: «В мене двоє дітей і звідки ці цифри?» Але на відповідь було годі сподіватись. Фарс ситуації та її ключовим поняттям став заїжджений штамп «будемо працювати». «Ми це обговоримо й будемо працювати» - і все залишається в майбутньому, до якого так і не дійде справа. Ставиш запитання - отримуєш відповідь, що зустріч проводиться не форматом «запитання-відповідь», так чому ж тоді «круглий стіл»? 
Зрештою, все це досить парадоксально. Про молоді сім’ї - без молоді, про дошлюбні тренінги - без наречених. Це, як вудити у річці, де риба не водиться, будувати хату та й без цегли. Та, мабуть, вклонитись їм треба за те, що вони хоча б порушують проблеми майбутніх подружніх пар, але попри це перетворювати «круглий стіл» в голосіння біля трибуни – обурливо. 
Сподіваюся, що просто не пощастило з вибором заходу. І навіть ті вірші, що їх презентували учасниці, ця тінь мистецтва, без рими ти ритму, це все забудеться… Зберуть новий «круглий стіл», а я приведу своїх друзів та влаштуємо справжню дискусію. А поки маємо «аbsolute downfall» [прим. ред. цілковита невдача] .