Які крали і давали
Підготував
Гончарова Олена
Від часів «Великої депресії» пройшло вже немало часу, проте сильні світу цього вже охрестили світову глобальну кризу 2008-2009 глобальною катастрофою, фінансовим колапсом і ще бог зна якими епітетами. Найприкрішим є те, що замість шукати виходу із ситуації ми «копаємо вглиб», тобто шукаємо винних. Насправді винні всі або ніхто. Проте редакторка британського «The Guardian» Джулія Фінч напевне знає чиї руки все таки і крали, й давали хабарі, й винні ще й у тому, що всім на голови впала вона. Криза. Тож для тих, хто поки не в курсі на кого звалювати свої біди – будь ласка, ознайомтесь із топ-листом персон, дії чи пак бездіяльність котрих призвела до розпалювання нестабільності старенької Землі.
1. Алан Грінспен (Alan Greenspan), голова федерального резерву Сполучених штатів Америки, «небажаний №1».
Один із головних винуватців кризи. Обвинувачується в тому, що дозволив розростатись «мильній бульбашці» у секторі нерухомості, через те, що слабо контролював видачу кредитів, а також не припинив практику низьких кредитних ставок.
2. Мервін Кінг (Mervyn King), керівник Банку Англії
Коли пан Кінг уперше став головою Банку Англії, він понизив відсоткові ставки за кредитами до рекордно низького рівня у 3,5%. Коли ж негативні віяння в економіці тільки-но почались, він наполягав на тому, що криза «не стане глобальною й мине за декілька місяців». У перші тижні кризи він відмовлявся наповнювати готівкою фінансову систему і стверджував, що деякі банки не потрібно «брати на поруки».
3. Білл Клінтон (Bill Clinton), екс-президент США
Клінтон принаймні частково винний у тій ситуації, що склалась на сьогоднішньому етапі. Він підтримував Закон про реінвестиції у місцеві спілки, який примушував займодавців послабити свої правила і дозволити верствам населення із низькими статками брати позики у банках.
4. Гордон Браун (Gordon Brown), прем’єр-міністр Британії
Гордон Браун поставив інтереси фінансистів вище за інтереси виробників, а отже податки для працівників банківських установ були дуже пом’якшені (читай знижені).
5. Джордж Буш (George Bush), екс-президент США
Останній міг би почати згортання субстандартного кредитування, проте його адміністрація де-факто не зробила нічого для того, щоб припинити надавати кредити людям, які не мали постійних джерел прибутку і роботи.
6. Філ Гремм (Phil Gramm), сенатор штату Техас
Поборник ідеї вільного ринку, володар докторського ступеня в економіці, Грімм довго боровся за фінансову дерегуляцію. Щоправда його діяльність спричинила вибухове зростання у геометричній прогресії кредитних махінацій.
7. Хенк Грінберг (Hank Greenberg), страхова група AIG
Хенк був керівником найбільшої у світі страхової компанії AIG. Вона мала велику частку бізнесу в кредитно-дефолтних спілок, що також вплинуло на розгортання кризи іпотеки. Та згодом власний кредитний рейтинг AIG упав до нуля, і компанія взяла від уряду США $85 млн., щоб уникнути колапсу. Звісно, гроші витягали з кишень простих американців.
8. Чак Прінс (Chuck Prince), колишній керівник банку CitiGroup. Чак Прінс зробив із Citi найбільший банк світу. Коли ж у 2007 році справи пішли кепсько, він запевнював своїх клієнтів, а також і працівників, що криза мине. Як наслідок, нічого не минуло безслідно, а відомий City Group Bank нічого не зробив для покращення ситуації принаймні для кишень власних вкладників.
9. Гейр Хаарде (Geir Haarde), прем’єр-міністр Ісландії
Ісландію очікують позачергові парламентські вибори після низки масових протестів, пов’язаних із фінансовою кризою, яка спричинила цілковите банкрутство трьох комерційних банків країни. Як наслідок Ісландія бере величенький борг га суму 2,5 млрд $ від МВФ, а останній до речі не бездонна бочка з грішми.
10. Фред Гудвін (Fred Goodwin), колишній керівник RBS.
Його стратегія призвела до банкрутства Royal Bank of Scotland, 70% якого було націоналізовано урядом. Окрім цього, пан Гудвін вважав, що найперше треба «задобрити» бізнесменів, цим і пояснюються його позики, а останні не поспішали повертати грошей.
Тепер ви знаєте – поінформовані, отже озброєні. Користуйтесь нашою довідкою, якщо хтось захоче звинуватити вас у всіх смертних гріхах.
Дані Першої української рейтингової системи Rate1.
