Мантра для спраглих від світової кризи

Період загострення смаків через масову економію та фіксацію витрат, змін вияву інтенсивності радощів через обмеження їх дозволеної кількості, максимілізація рівня почуттів через їх мінімалізацію, а інколи фактичну відсутність...

     Я теж нещодавно була крута бізнес-леді. А сьогодні маю щастя.  Ось воно - гарне, вишукане, делікатне, неймовірне, особливе, незабутнє і надзвичайно потрібне. Зараз. Я це точно знаю. І ніяких можливих апеляційних аргументів проти. Хочу. Адже воно ідеальне - гармонійне поєднання смачного наповнення з досконалою візуальною формою. Найкращий подарунок для себе. Не тільки для себе – для Всесвіту також. Я буду доброю, отже корисною. Так, я буду після цього корисною для Всесвіту. А отже можна, навіть треба. І так хочеться, що про решту думати просто неможливо. Окрім того, воно тут, зовсім поруч, муляє очі, панічним криком проситься стати моїм. Хизується тимчасовою свободою у прозорій вітрині, всього за кілька кроків.  Егоїстичні бажання, ні бажання Всесвіту перемагають і я витрачаю останні, до всієї прикрості, ще й не свої гроші, і купую цей скарб. Солодку гріховну спокусу. Неважливо, що гріховну. Неважливо, що спокусу. Неважливо, що за останні чужі гроші. Важливо – що солодку. І для Всесвіту, врешті решт, нічого не шкода.

     Всю дорогу переймаюся його безпекою. І тільки вдома повільно дістаю з білої серветки, кладу на блакитне аристократичне блюдечко, яке випадково серед купи свого-чужого посуду раптом з’явилося у переліку мого кухонного майна. Обережно ставлю цю красу на стіл і не поспішаю їсти, бо спочатку треба вдосталь надивитися, нанюхатися. Ставлю в центр, сідаю з найзручнішого ракурсу, щоб повноцінно можна було розглядати. Щоб запам’ятати всі плавні вигини, поступові переходи, доречні поєднання і відчути смак ще до вживання. Концентрую всю увагу і піклуюсь, щоб все було досконалим, поруч з ним - і блюдце, і ложка, і стіл, і кімната, і я. І тільки після тривалого такого знайомства, я зможу нарешті з ним по-справжньому поспілкуватися. Розтягнути насолоду і повільно фіксувати всі зміни настроїв на моїх смакових рецепторах. Раніше я так не вміла. Така собі порційна радість величезним шматком. За останні гривеньки. Але саме тому, мабуть, і смачніше споживати оце шоколадне диво з ванільним кремом та цукатами. Таке тістечко в період кризи – майже злочин, однаково – що для мільярдерів колишніх, що бомжів майбутніх. Але це справжня рівність, свобода  або й навіть брате