Андорра

   Андорра – країна надзвичайна. І не лише через уміння програвати нашій футбольній збірній з рахунком 0:6. Нещодавно в цьому мав змогу переконатися журналіст видання «Футбол» Андрій Шахов, який крім висвітлення футбольного матчу між збірними України та Андорри, спромігся знайти у цій малесенькій країні багато незвичного та захоплюючого. Твоя Територія пубілкує уривки з матеріалу пана Шахова «Перемога над найнезалежнішою країною» ( тижневик «Футбол»№80 від 15 жовтня 2009 року) разом із примітками до неї головного редактора видання Артема Франкова. Ми вважаємо, що у цьому матеріалі зібранно майже всю унікальну інформацію про Андорру, яку тільки може знайти людина, яка гостювала там кілька днів.

  «Отже, князівство Андорра… Князів, власне, двоє. Андорра – республіка під спільним протекторатом Франції та Уржельського єпископа, отож ким би не був Президент Франції або даний єпископ, вони – андоррські князі. Себто Ніколя Саркозі за сумісництвом ще й князь Андорри! Так що така собі монархія – одна лише назва дань традиціям. Найцікавіше те, що з ХІІІ ст. по 1973-го року андоррські князі не влаштували жодної офіційної зустрічі!»

  «Це карликова держава з населенням менше 100 тисяч, котра не входить навіть у число двохсот найбільш населених країн світу. Хоча поняття «карлик» відносне – адже найвища точка Андорри більша української Говерли, майже 3 км над рівнем моря! Пік Негро називається, що теж вельми характерно. Чому її назвали «чорною», коли на верхівці сніг?..» 

  «Розташована держава у Піренейських горах поміж Францією та Іспанією. Назва походить від баскського «андурріал», тобто «пустеля». За іншими версіями, назва країни походить від імені іберійського племені андосинів, від сполучення іберійських слів «андо» (найвищий) та «оре»(залізо) або ж «ан» (дути) та «дор» (вітер). 

  Таке розташування так чи інакше впливає на життя місцевого населення. А ще більше впливає те, що сусідство з Францією відносне. Найвищі гори розташовані саме з боку Франції і з численних перевалів між цими країнами цілий рік функціонує лише один. Решта (через сніги) пасивні до 8 місяців на рік. Від Іспанії Андорру відділяють не лише гори, але й долина. Тому Андорра, розташована між двома великими європейськими країнами, все ж значно ближча до Іспанії. Більшість мешканців там іспанці, а дует державних мов складають аж ніяк не іспанська та франузька, а іспанська з каталонською. Остання зустрічається значно частіше, і місцеві жителі досить активно пропагують усе каталонське.


  Парадоксально, проте факт: єдина країна, де каталонська мова (вона більше нагадує французьку, аніж іспанську) має статус державної – Андорра!

  Навіть більше, в Андоррі місцевих жителів менше, ніж іспанців. Їх – 45%, андоррців – 31%, а кількість французів (8%) поступається навіть кількості португальців (11%). Вельми цікава статистика. Виходить, навіть кордон із Францією не робить цю країну ближчою за Португалію, котра знаходиться значно далі – усю Іспанію перетнути треба! 

  Хоча політична залежність від Франції достатньо велика. До речі, й гімн Андорри славить не аби-кого, а Карла Великого, котрий був саме французьким королем і звільнив Андорру від арабів. З того часу Андорра – незалежна країна. Можна навіть назвати її двічі незалежною, адже з 1278 року діє угода між Іспанією та Францією про встановлення «подвійного суверенітету» Андорри. Вона діє і досі, й ніхто з двох великих держав на незалежність країни-карлика не зазіхав, тому в Андоррі немає власної армії, за обороноздатність країни відповідають могутні сусіди. 

  Крім того, в Андоррі навіть в’язниці відсутні! Є КПЗ (камера попереднього затримання) у столиці країни, яка може вмістити 22 людини, а покарання засуджені відбувають у Франції або в Іспанії! Хоча їх практично немає. Злочинність тут здебільшого пов’язана зі спадковими правами. Усе дістається старшому синові, решта дітей одержують ложку-виделку та й вирушають самостійно заробляти на хліб насущний.
Камера попереднього затримання донедавна містилася в одній будівлі з урядом, Генеральною радою князівства, єдиною у країні школою (французькою – зараз з’явилися школи іспанська та андоррська: все залежить від того, куди чадо вирушить вчитися ‒ до Франції, Іспанії чи Каталонії), судом та готелем! Судді, влада, злочинці та школярі під одним дахом у прямому сенсі цього слова! Будівля, до речі, вельми прикметна. Вона збудована ще у 1508 році та вирізняється високою вартовою вежею. За депутатами підглядають… Точніше кажучи, підглядали, адже віднедавна рада переїхала у нове приміщення – трьохповерхове, досить скромне ззовні – звичайнісінький будиночок, що геть не нагадує парламент у нашому розумінні цього слова».


  «… Потрапити до Андорри дуже непросто. Свого аеропорту там немає й дістаються туди літаками, висаджуючись у Барселоні. Хоча всього за десяток кілометрів від Андорри розташований законсервований владою Каталонії аеропорт. Уже тридцять з гаком років нещасні андоррці благають його розконсервувати, але каталонці, вирахувавши втрати барселонського аеропорту в разі зменшення транзиту, успішно прикидаються глухими…»

  «Залізниці в Андоррі немає, ріки тамтешні несудноплавні. Отож з усіх видів транспорту лише автомобільний… Але загальна довжина доріг складає всього-на-всього 269 км, з яких 198 ‒ бруківка! По-справжньому впорядкованою вважається лише одна дорога, котра поєднує Іспанію та Францію, 44 км у довжину. Одна! Хвилин за 25 її можна подолати транзитом через столицю країни Андорра-ла-Велья, яка знаходиться ближче до Іспанії.
Перша дорога в Андоррі зявилася у 1911 році й сполучила її з Іспанією. Шлях на Францію виник значно пізніше – у 1933. Із пасажирських видів транспорту в наявності лише автобуси. Зі столиці Андорри до кожного з трьох гірськолижних курортів можна дістатись автобусом за 30-40 хвилин. Автобуси там специфічні, з великим багажним відділенням, аби довгі лижі не зламались…»


  «Чиновником у цій країні бути не дуже вигідно. Зарплатня в них маленька, навіть президент отримує всього 6 тисяч євро. Вигода в них інша: вони забезпечені зарплатнею, яка м’яко переходить у пожиттєву пенсію. Якщо викриють у зловживанні службовим становищем ‒ просто звільняють. Хоча це те іще покарання – в Андоррі безробіття взагалі немає! Навпаки, кожен день сторінки дві-три місцевих газет присвячені вакансіям. Переважно у сфері послуг. Щоправда, сусіди з Іспанії та Франції не дуже хочуть тут працевлаштовуватись, адже зарплатня не дуже висока. Зате і ціни нижчі звичайних, та й інші переваги присутні».

  «Громадянство Андорри отримати вкрай непросто. Раніше для отримання місцевого паспорту вимагалося 25 років проживання, зараз – «лише» 10. Плюс треба здати екзамен на знання мови та історію країни. Є шлях і простіший – взяти шлюб з андоррцем і через два роки ти матимеш право стати громадянином цієї країни…»

  «Поліцейських в Андоррі – усього лише сотня, переважно ДПСники. Зате всі голови сімейств не просто мають право на володіння зброєю, а навіть зобов’язані зберігати його в порядку і бути готовим застосувати його за першою ж вимогою! Щоправда, за весь час існування країни вимагалося це лише раз, та й то не через воєнний конфлікт…»

  «Гори чинять неабиякий вплив і на життя країни. Через них тут холодний клімат. Зими – сніжні та морозні, літо – нежарке і сухе. На гірській півночі країни липнева середня температура +5-10, а січнева – -15! Вода – виключно гірські ріки та озера, останні переважно утворені з розталого льоду. А найголовніше – середня тривалість життя приблизно 80 років! Порівнюйте з нашим…
Через гори лише 2% землі придатні для обробки, тому в сільському господарстві зайнято менше тисячі чоловік!»

  «Головний прибуток країни приносить туризм – біля 80% ВВП. Щороку Андорру відвідують близько 9 мільйонів людей! Задля виконання їх примх зроблять багато чого. Приміром, 786 снігових гармат можуть зробити снігопад навіть у найяснішу погоду. Чималий прибуток країні приносять місцеві банки, оскільки вони мають немалі пільги й тому охоче прописуються саме в Андоррі. Держава мінімально втручається в управління економікою, і приватним власникам надана майже повна свобода! Громадяни країни практично не платять податків, адже в Андоррі витрати на функціонування держави невеликі. Недарма країну називають «податковим раєм» ‒ напевно, вона єдина у світі, де відсутній прибутковий податок! Лише крихітні відрахування на соціальні потреби. 

  Внаслідок практично повної відсутності податків ціни в маганизаних дуже низькі. Кажуть, цим дуже активно користувалися контрабандисти всіх часів. Однак норми вивозу достатньо жорсткі: не більше кілограма кави, 200 г чаю, півтора літра алкоголю міцності вище 22 градусів (чому саме 22-х?) та три літри – менше 22-х, 75 мілілітрів парфумів, 375 мілілітрів одеколону. Слід зазначити, що норму «вивозу в собі» митниця не встановлює! Крім того, досвідчені люди кажуть, що якщо ви не тягнете на собі вісім валіз, ніхто у ваш бік навіть не подивиться.

  Прибутків держави цілком вистачає на освіту, яка в Андоррі безкоштовна та обовязкова – у країні 100% письменності, а от вищу освіту андоррці їдуть отримувати за кордоном. В Андоррі також не платять за пошту й телефон (лише всередині країни – пошта живе за рахунок продажу марок філателістам і за рахунок пересилок за межі Андорри), і, увага, безкоштовний психіатр, оскільки гори нібито «тиснуть» на населення країни. Проте приватна власність на землю в країні відсутня. Уся земля належить державі!

  «…Андорра не є членом ЄС, хоча на її території ходить євро».

  «І взагалі, у цьому карликовому князівстві багато чого дивовижного. Напевно, лише в андоррських магазинах сир можна дегустувати шматками, котрі ти сам собі наріжеш. Мабуть, лише в андоррських McDonald’s поруч з усілякими гамбургерами продають пиво та цигарки!»

  «Хмарочосів тут також не знайти – старовинні будинки з сірого каменю або більш-менш сучасні барвисті та 2-3-поверхові. Жодних визначних архітектурних пам’яток в Андоррі немає. Тут краса інша ‒ природна. Гори, струмки, водоспади, одним словом приголомшливі пейзажі. Причому навіть столицю покидати не треба, аби все це побачити та чистим повітрям подихати. Тут сухо, сонечко світить. Воно і не дивно, що парасольки в Андоррі коштують 1 євро. Місцевим жителям вони ні до чого, адже дощ – явище рідкісне, а туристи наврядчи їх звідси вивозитимуть. Особливо у великій кількості…»

  «Погодьтеся, досить дивно бачити країну з протяжністю із заходу на схід у півтора кілометра (мається на увазі населена частина). Країна – ущелина. З однієї сторони одна гора, з іншої – ще одна гора. Посередині гірська річечка глибиною хіба що по кісточку, і одна, а в столиці, де ширше, пара вулиць. Андорра…»

Переклад з російської - Ярослава Кобзаря

24.10.2009