Великий переполох у «маленькому» університеті, або Чому студенти ночують у палатках під червоним корпусом
Марія Кондратьєва
Ну просто-таки справжня революція! Хіба що студентська. А так все за стандартним, «накатаним» планом: палатки, пікети, заяви…
Коротко окреслити ситуацію можна так: Олексія Бешулю, студента денної форми навчання другого курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відрахували. А от чому – питання філософське, точніше, юридичне: всі так чи інакше причетні до справи мають юридичну освіту. І все ж у «законності» чи «незаконності» такого рішення намагалися розібратися журналісти.
Отже, почалося все… Ні, стоп. У кожної зі сторін конфлікту є своя версія. Тож і нам необхідно навести кожну з них. А для цього «Твоя територія» провела власне журналістське розслідування і зустрілася особисто з кожним із «фігурантів» цієї справи.
Першим був сам вигнанець Олексій. По-перше, варто зазначити одну деталь: на нашу зустріч, завчасно домовлену, він дозволив собі спізнитися на годину, при чому не подзвонивши, не попередивши, навіть не вибачишивсь. Якщо так він ставився і до навчання, то причина його виключення зі студентських лав очевидна. Отож.
Версія № 1. Студента-вигнанця
Студент чи-то вже екс-студент Олексій Бешуля закінчив школу «з медаллю» та з «подякою від Міністерства освіти за особливі досягнення у навчанні». Вступив він за сертифікатами: за його словами, 198 балів отримав з історії України, 197 – з права і 189,5 – з української мови та літератури. Вже в університеті вчився на бюджеті, причому майже на самі п’ятірки – мав тільки одну четвірку, – що охоче продемонстрував у заліковці. Ну і от він вчиться собі, нікого не чіпає, «примус починяє»… Як раптом захворює на гострий бронхіт і через хворобу пропускає три тижні навчання, але приносить довідку про хворобу й навіть відвідує деякі пари задля того, аби легше було повернутися до навчання. Як раптом, як сніг на голову, дізнається за день до офіційного закінчення «лікарняного» від одногрупників, що його виключили офіційно «за невиконання навчального плану», у просторіччі – за «прогули».
Бажаючи розібратися в ситуації, хлопець кидається бігати по всіх кабінетах: розмовляє з методисткою, зустрічається з проректором, пише заяви декану… Але всюди отримує «від воріт поворіт».
Його вигнали із гуртожитку – тепер він поневіряється по друзях-знайомих, його палатку, яку він встановив під стінами головного корпусу університету, прибрали «дяді міліціонери», йому не дозволили відксерокопіювати медичну довідку, яку він віддав, та наказ про відрахування… Все, що в нього залишилося – студак і заліковка.
Чому з хлопцем так «по-свинськи» повелися? В Олексія два варіанти. Або комусь потрібне його бюджетне місце, або ж адміністрації на заваді стала його активна громадська діяльність, а саме: участь в акції «Збережи старий Київ» і в, напевно, лише йому одному відомому фан-русі…
Що він робитиме тепер? Ну вже точно не віддаватиме свою заліковку й студентський, не зустрічатиметься з деканатом чи іншими членами адміністрації у «неформальній обстановці» – лише в офіційній формі, тільки через суд. Зрозуміло, юрист, хоч і не доучений. Окрім цього, він збирається вдаватися до ще більш «правомірних» заходів: до пікетування перед червоним корпусом.
Олексій сказав, що нещодавно декан прийшов на пару і в дуже грубій формі погрожував його одногрупникам, тому відкрито висловлюватися на підтримку відрахованого вони бояться. І все ж він так наполягав на тому, що ті його завзято підтримують, підбадьорюють і повністю на його стороні, а деякі навіть у пікетуванні братимуть участь, що наступним «пунктом призначення» для нас стала саме лекція, що якраз у той час проходила в його колишньої групи. Після дзвінка на перерву ми запитали: що про цю історію думають його одногрупники й однокурсники та отримали рішучу й однозначну відповідь опісля певного здивування.
Версія № 2. Однокашників-непідтакашників
І чому це всіх так цікавить? Що тут такого сталося? Ну виключили його, і все. Студентів відраховують не вперше і не востаннє. І це лише його провина: пропускав він занадто багато. Ну то й що, що добре вчився: з початку цього семестру на лекціях він взагалі з'явився лише разів зо два. Університет правий.
Наступною «інстанцією», до якої ми звернулися, була методистка. У маленькій кімнатці, де засідають методистки юрфаку, на перерві зібралося купа народу, навіть черга вишикувалась в коридорі. Продираємося до омріяного столу і, о диво, отримуємо можливість кількадесят секунд поспілкуватися із тією-єдиною.
Версія № 3. Неприступної «Панібудьласки»
Коментувати немає чого, відрахували – і все. Причина? Знову ж таки, «невиконання навчального плану», тобто за прогули. Наказ про відрахування нам не дали і навіть не показали, як-то кажуть, «нє положено», а сам Олексій може отримати цей «папірець», повернувши свій студентський квиток і залікову книжку.
Як виявилось, цією ситуацією займалася як адміністрація університету, так і Профспілкова організація та Студентський Парламент. Тому нашою кінцевою зупинкою і став останній, адже студентське самоврядування на те і студентське, щоб сприяти навчальній, науковій та творчій діяльності студентів, на те і самоврядування, аби контролювати забезпечення прав та інтересів студентів. І як не дивно, саме Ярослав Захарченко, голова спецкомісії студпарламенту університету, прояснив всю ситуацію з офіційної позиції.
Версія № 4. Студпарламентських офіціозі
Ситуація склалася наступним чином: студент Олексій Бешуля був відсутній на заняттях у період з 1 вересня по 21 вересня. Він не повідомляв нікого: ані методиста, ані адміністрацію факультету, ані старосту, ані друзів, тому ніхто не знав про те, де він і що з ним. Шостого жовтня він приходить, приносить довідку з приватної клініки за термін від 21 вересня по 5 жовтня і знову зникає, за перші три тижні семестру він нічого не пояснив, довідок не було. З'являється знову лише 11 жовтня і приносить другу довідку, тепер за 6 жовтня, знову з приватної клініки. Проте навіть ці дві довідки не були завірені в університетський студентській поліклініці, що ставить під сумнів законність цих документів.
Мало того, університетом була перевірена інформація щодо того, де перебував студент у той час, коли мав би бути на лікарняному. Як з'ясувалося, за час першої «хвороби» пан Олексій був у гуртожитку та чудово себе почував – є підтвердження, є свідки – а він розповідав, що був у себе вдома. Друга «хвороба» протікала якраз під час мандрівки Олексія у Білорусь, у Мінськ… на футбол! Відомо, з ким він там був, відомо прізвище водія, квитки, номер маршруту, відомі дані митної служби: про факт і час перетину кордону. Тому офіційна позиція студпарламенту та адміністрації університету: даний студент був відрахований згідно з чинними правилами внутрішнього трудового розпорядку в пункті «невиконання навчального плану», де прописано зобов’язання студента відвідувати семінари і лекції. Коли ж самому студентові пояснили, що він був виключений з університету на законних підставах, того ж дня зникла і палатка під червоним корпусом. І навіть більше. Довідки, як підозрює адміністрація, підроблені, тому ці документи будуть передані до прокуратури…
Таким чином, висновок напрошується такий: іще одна революція не вдалась. Чи-то тому, що справа, для юристів, і дірки з бублика не варта, чи тому, що нашого брата вже ніякими палатками не здивуєш… Розголосу справи активно сприяли деякі блогери, профспілкові організації, але існує думка, що все це мало на меті підірвати авторитет найпрестижнішого вишу України. Врешті, що вже точно, адміністрації університету зараз зовсім «не до цього» – у жовтні Київський Національний університет імені Тараса Шевченка святкує 175-річчя. І «Твоя територія» не може не поздоровити «Шеву»: «Вітаємо!»
30.10.2009
