Як наші політики в президенти ходили, або Хто не встиг, той запізнився
Галина Каплан
Початок передвиборчої кампанії ознаменувався не лише ажіотажною реєстрацією у Центральній виборчій комісії, а й масовими виступами кандидатів на пост президента перед народом. Мітинги, з’їзди, форуми – усі назвали «це» по-різному. Однак мета незмінна – вимовити сакраментальне «Я йду в президенти», іноді ще додати: «Щоб врятувати країну, підвищити рівень життя та добробуту».
Незмінний сценарій, різні постановки, безглузде намагання влізти в костюм супергероя. Власники найвищих рейтингів оточили себе зірками шоубізу та молоддю… (А хтось ще з Поплавського сміється.)
Як наші політики презентували народові себе-найкращих, і чому декому це таки не вдалося...
Лідер без голови
Гілка першості тут належить головному опозиціонерові Віктору Януковичу. XII з’їзд Партії регіонів розпочав епопею передвиборчої боротьби.
Звичний сценарій: кількатисячний натовп (переважно привезений звідкілясь), концерт таких-сяких зірок вітчизняного шоу-бізнесу, щоб вдовольнити апетити спраглих до видовищ виборців, популістські заяви і дрібні подарунки на згадку.
Особливості регіоналівської постановки. Віктор Янукович свідомо обмежив свій з’їзд стінами Міжнародного виставкового центру. Територія, звісно, немаленька, та все ж цим явно поступився пані Тимошенко, про яку йтиметься далі. Весь з’їзд тривав не багато не мало – годину: чітко регламентовані виступи, офіційні заяви, голосування – все у кращих традиціях з’їзду американських партій. Так, саме американських, бо й головну ознаку теж запозичили. Усі делегати… стояли. А прес-служба хизувалась таким нововведенням. Однак побачити все це на власні очі не вдалося – журналістів на офіційну частину не пустили. Залишилось вдовольнятися лише екраном у прес-центрі з прямою трансляцією дійства. І тут не обійшлося без ексцесів. Вочевидь, запізнення пана Януковича лише на 7 хвилин стало несподіванкою для операторів. На екрані прес-центру з’явилася досить сумнівна картинка. Прохід килимовою доріжкою ілюструвався лише ногами і торсом кандидата. Голова у кадр «не влізла». Досить символічна ситуація. Але далі організації дійства нема чим дорікнути. Все дуже коротко і лаконічно. Хіба що пан Янукович читав із заздалегідь підготовленого папірця, а часом перекладав їх з місця на місце зовсім того не соромлячись. Фіналом стало одноголосне висунення кандидатом у президенти Віктора Федоровича. Все у кращих традиціях жанру. Слід зауважити, що не лише журналісти залишились поза залою. Кількатисячний натовп, який привезли з різних куточків України увесь цей час мерзнув на вулиці в очікуванні святкового концерту. Сам новоспечений кандидат був присутній на концерті лише перші кількадесят хвилин і згодом передав естафету більш досвідченим шоуменам.
Кольорові сни Тимошенко
Наступною пішла в народ Прем’єр-міністр України. Ще не маючи офіційного посвідчення кандидата в президенти, Юлія Тимошенко вже зібрала 150 тисяч люду на головному майдані країни. Явно виграшний крок у порівнянні зі скромними 11 тисячами «прихильників» Януковича у МВЦ.
Звичний сценарій: той самий багатотисячний натовп, зірки шоу-бізнесу, заяви і подарунки.
Особливості тимошенківської постановки. Вочевидь, прем’єр взяла за мету усебічне перевершення Януковича: і натовп у неї в десятки разів більший, і зірки масштабніші, і заяви радикальніші. А ще, постійні згадки про Майдан і намагання відгородити себе від подій 2004-го:
«Не наша з вами провина, що той лідер, якого ми обрали, не захистив Україну так, як ми того очікували», – наголошує прем’єрка.
«З’їзд ВО “Батьківщина” з висунення кандидата на пост президента України Юлії Тимошенко» – саме такі написи майоріли на величезних табло на Майдані Незалежності. Та усе це дійство мало нагадувало з’їзд партії, скоріше продовження концертного туру «З Україною в серці», або просто відверта агітація. Сама пані Тимошенко з’явилася на Майдан через дві години після початку заходу. До тієї пори, юрбу розважали вітчизняні зірки: Олександр Пономарьов, Руслана, Ніна Матвієнко, Павло Зібров. Потім, звісно, одноголосне, висунення Юлії Тимошенко кандидатом в президенти. Але…без самої прем’єрки. Під час оголошення рішення пані Тимошенко на Майдані не було. Вочевидь, застрягла у дорожніх заторах, спровокованих її ж мітингом.
Виступом Прем’єр-міністра з’їзд завершився. Добре спланований хід: хочеш побачити/почути Тимошенко постій дві години на Майдані. Так і зберегли 150-тисячний натовп протягом трьох годин. І мало того, усі вкотре переконалися, що говорити коротко Юлія Володимирівна не вміє. Близько години резонансних заяв, обіцянок і намагання створити домашню атмосферу. Якщо, звісно, таке означення взагалі можна використовувати для величезного скупчення народу. «Домашність» проявлялася зворушливими розповідями кандидата в президенти. Як от переказ сну, що вже кілька днів сниться Юлії Володимирівні:
«Я йду до Майдану, і ніяк не можу знайти дорогу. Не тому, що не можу знайти вулицю. Майдан – не просто дорога від Грушевського до Хрещатика, це дорога через серце, душу, нашу свідомість».
Чи то зірки так стали, чи вищі сили втрутилися, та відгриміли зібрання двох найрейтинговіших кандидатів, і тут на тобі – пандемія. Заборона урядом масових подій і введення карантинового режиму. Рішення оголошене у переддень мітингів Яценюка та Ющенка. І якщо у штабі Яценюка запевняють – добровільно відмовилися від зібрання на Софійському майдані, та ще й до оголошення епідемії, то Ющенко був змушений скасувати подію. Вельми вигідна ситуація для тих, хто таки встиг провести зібрання. Мітинг Ющенка на разі перенесений на невизначений період.
Вибори – завжди шоу. Сценарії, як бачимо, вже у всіх на руках. Залишається лише сподіватися, що режисерсько-постановчі здібності кандидатів не підведуть і нас чекає приємна прем’єра 17 січня 2010 року.
Фоторепортаж "Мельпомена б засміялась" http://www.tt.net.ua/news/327
03.11.2009
