Свідомість заражена грипом
Ростислав Калацинський
30 жовтня… Саме цього дня у ЗМІ було оголошено про епідемію свинячого грипу в Україні. У той момент я перебував у Києві. Наступного дня у супермаркеті вже помітив ажіотаж навколо прилавку з фруктами (які за ніч подорожчали на 50%). Люди активно почали їх скуповувати, щоб вітамінів набиратись. За «апельсинами» ж у пігулках потрібно було вистояти в кілометрових чергах під аптекою.
На київських вулицях людей поменшало, а сміливці, що все ж таки вийшли подихати свіжим вуглекислим газом, ходять в масках. Складається враження, що ти знаходишся у вирі голлівудського фільму про смертоносну епідемію, яка захопила весь світ. Проте бачиш бабцю з насінням під під’їздом і розумієш, що у фільм вона якось не вписується.
Університети та інші навчальні заклади зачинені на три тижні карантину. В гуртожитку весь цей час сидіти не хочеться, та ще й небезпечно. Це ж гуртожиток – місце, де живуть гуртом, де багато людей, епідемія!!! „В Україні епідемія, проте ви не хвилюйтеся, я з вами, мої любі. Прошу вас, уникайте великого скупчення людей!” – вже вдесяте чую це з телевізора, а сам в гуртожитку! А народився я у Львові, саме там, де і розгорівся цей страшнючий вірус. Однак краще поїду додому, зачинюся в кімнаті й буду сидіти там і не виходити.
Потяг був порожній, у вагоні знаходилось приблизно 8 людей. Четверо з них були без масок! Ви що хочете мене заразити!? Мене калатало від кожного покашлювання у поїзді, але що робити – не знав. Маска в мене й так одна, ледве знайшов у аптеці за 5 гривень.
Приїхавши додому, я був просто приголомшений побаченим: центр міста й далі у заторах, на вулицях натовпи народу і практично всі (!) ходять без масок.
Минув тиждень допоки я вирішив знову вийти на вулицю. Я гадав, що хоч зараз люди одумались і натягнули нарешті собі марлю на носа, та де там! Вони навпаки усе познімали. В мене панічний страх я біжу назад до будинку, замикаю двері на усі замки та вмикаю телевізор: "В Україні епідемія, проте ви не хвилюйтеся, я з вами, мої любі. Прошу вас, уникайте великого скупчення людей! І знайте, ми це переборемо!”
Все ж я вирішив із цим розібратись: з усіма цими вірусами та іншим, бо скоро зовсім дах поїде. Зібрався з силами, одягнув пошиту власноруч маску й чимдуж у лікарню розпитати про „надзвичайно небезпечну хворобу”, як кажуть усі телеканали.
Відповідачем у цій справі була Надія Нестерова, львівський вірусолог, старший науковий співробітник Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України.
- Скажіть, якщо вірус свинячого грипу такий крихітний, то чи зупинить його респіратор?
- Залежить від того, який респіратор. Одноразовий медичний – це лише умовне, радше психологічне прикриття. Від випадкового мікроорганізму одноразова маска захистить.
Слід зазначити, що така маска вже через три години може перетворитися на резервуар інфекції. А вона ж – тоненька.
- Якщо зробити марлеву маску, чи вона буде надійнішою? Віруси затримає?
- Так, але якщо вона буде багатошаровою (щонайменше чотири шари), а ще краще – з ватою всередині. Таку, щоправда, не можна прати, однак вата діє як додатковий фільтр.
Читаючи в газетах коментарі спеціалістів, я здивувався. Одні радять їсти часник та лимони, другі – пити вино, треті – вживати сироватку і їсти сало, а четверті – співати, бо за їхніми словами спів добре стимулює імунітет організму. Проте, як захистити себе від свинячого грипу, кожен має свій рецепт. Дивує той факт, що хоча й прем’єрка оголосила про три тижні карантину, та з понеділка у Львові починаються масові гуляння молоді – дискотеки відкриті. Адже, за їхніми словами, День студента ніхто не відміняв. Що буде потім від таких легковажних кроків, побачимо.
Я вийшов з лікарні і поїхав назад у свою кімнату. Останній раз подивився: ”В Україні епідемія, проте ви не хвилюйтеся, я з вами, мої любі. Прошу вас, уникайте великого скупчення людей! І знайте ми це переборемо! Тримайтеся!”. І зрозумів, що просто занадто багато слухав ці слова. Я завтра піду погуляю з друзями. Все ж, як каже багато вірусологів, свинячий грип виліковний, головне викликати лікаря одразу. А перехворію ним, буде вже й імунітет проти цієї інфекції. Це не кінець світу. Кінець світу буде завтра у кінотеатрі від американського режисера. Завтра посміюсь над цим і вип’ю запашної кави у кав’ярні. Життя, хоч би там як, продовжується.
15.11.2009
