Голод... голод... А він ще десь є?
Володимир Малинка
Звичайно, українському столу 2010 голодування не загрожує. У нас тепер так повелось: якщо під час новорічних гулянь немає червоної ікри, то це погане свято. Та й економічна криза на початках вдарила українця середнього класу настільки, що замість фісташок, він почав купувати арахіс. Грошова нестабільність, врешті-решт. Проте потім з арахісу перекотилось усе на соняшникове насіння і життя справді стало сірим. Але про голод і мови йти не може.
Сьогодні українці живуть, наче на острові. Справді, такий великий острів Україна, а навколо океан і на тисячі кілометрів – нікого. У нас свої проблеми: то вищезгадана економічна криза, то вибори, то епідемія. А що коїться за кордонами нашої держави щирим українцям щиро начхати. Та й, власне, що коїться у своїй державі нам також байдуже, до того часу, допоки нас власне це не зачепить. Криза – погано, бо прибутки падають, епідемія – добре можна відкрити малий бізнес і продавати часник за 35 гривень. Ось і прибуток зріс! Одна проблема вирішила іншу. Отакі у пересічного громадянина нашої держави проблеми, проблеми у Азії чи Африці для нього це наче проблеми з Марсу.
Зараз ми лише згадуємо про голод 1932-33 років, проте і у 2009 понад один мільярд людей у світі голодує. Якщо вдуматись, то цифра вражає. Десь далеко у таких країнах, як Гаїті, Таджикистан, в африканській Малаві, в азійській Камбоджі мільйонам людей просто немає що їсти. Отак уявіть собі: у холодильнику лише запліснявілий сир, ні, взагалі немає навіть сиру – порожньо, але й холодильник також раптом зник. І це не трагедія фісташки-арахіс-соняшник, це набагато більше. Безвихідь. Коли розумієш, що немає чим годувати сім’ю, а у сусідів така ж проблема. Дійшло до того, що в Азії люди збирають навіть отруйні плоди, а 10 тисяч індійських фермерів покінчили з життям через неспроможність нагодувати свої родини. У КНДР вже сьогодні недоїдає кожен четвертий. І це не 70-ти річна давнина, а реалії сьогодення.
Однак голод початку XXI століття має принципово інше обличчя: на полицях крамниць розмаїття продуктів, але багато людей не можуть дозволити собі їх купити. Уражене цією проблемою і міське населення, чого раніше не було. Крім того, голод дістався до тих країн, які вже давно не стикалися з такою проблемою.
Бідні країни обурені тим, що Захід вирішує проблему енергоносіїв і глобального потепління шляхом заохочення переробки кукурудзи, цукрової тростини й інших харчових продуктів як замінників нафти. Завдяки такій недалекоглядній політиці, ціни на продукти різко пішли вгору вартість основних продуктів харчування — пшениці, кукурудзи, рису — сягнула рекордних позначок, збільшившись на 50%.
Міжнародна спільнота з цього приводу не сильно переживає. А навіщо ж? Якщо ми не можемо уявити собі, що таке не мати хліба на обід, то що вже казати про вгодованих західних європейців. Громадяни Великої Британії викидають на смітник близько 20 млн тонн харчів щорічно, тобто 50% усього продовольства, що виробляється у країні. На Заході сім’я витрачає на продовольство 10-20% свого бюджету, тоді як у найбідніших регіонах світу — 60-90%. Втім найзліснішими «розтринькувачами» залишаються Японія і США. Хоча на відміну від нас вони кволо, проте працюють. Чому кволо, бо з 2008 року на боротьбу проти голоду планувалося виділити понад 12 мільярдів доларів, сьогодні виділено трохи більше мільярда. Так, мільярд: по долару на кожного голодуючого. Це „дуже велика” підтримка від найбагатших країн світу. Вони, напевне, вже від нас перейняли такий метод вирішення проблем – „грошозникання”.
Саме з причини відсутності конкретних дій з боку світової громадськості генеральний директор продовольчої та сільськогосподарської організації Об’єднаних Націй Жак Діуф закликав „виявити солідарність із мільярдом голодуючих на планеті та взяти участь у голодуванні 14-15 листопада 2009 року”. Сам пан Діуф у ці дні відмовився від їжі на 24 години.
Чи українці відгукнулися на такі ініціативи, я спитав на центральній вулиці Києва. Ніхто, звичайно, про такий заклик не знав, проте оцінка йому була різною. Ось найяскравіші відповіді:
• „Куди ще голодувати, зараз епідемія грипу! І так імунітет ослаблений, а тут ще й голодування”.
• „Краще не голодувати 1 день, а допомогти людям матеріально”.
• „Немає сенсу у тому голодуванні. Ми українці завжди голодуємо, особливо студенти та школярі. ООН ініціює – нехай саме й голодує”.
• „Ну давайте трохи поголодуємо: скинемо вагу, очистимо організм”.
• „Голодування вдома нічого не дасть, краще проводити мітинги під тими структурами, які мають на це вплив”.
• „Треба застосовувати якісь дієві методи, а не просто поголодувати наодинці. Якщо я не з’їм щось сьогодні, то що, ці продукти віддадуть голодним людям? Я реалістка і вважаю, що це метод скоріше виділитись, ніж реальна допомога людям”.
• „Взагалі зміст такого голодування наодинці недоречний. Проте як спосіб звернути увагу на проблему, можливо, і подіє”.
Напевне, усе ж з’їсти на один бутерброд менше в суботу і справді не допоможе. Однак якщо робитиме це кожна друга чи навіть третя людина на Землі щосуботи, то цей внесок у бік зменшення природних ресурсів землі буде відчутним.
Наше незграбне майбутнє буде справді тяжким. Аналітики раніше стверджували, що доба війн закінчилася і надалі буде розвиватись війна лише за інформаційні сфери впливу. Але коли диск коштує, як сорок буханок хліба, а їсти немає чого, то пріоритети розташуються самі по собі. Україна зі своїми чорноземами є дуже привабливим куснем землі, який скоро захочуть мати всі. А з нашою небоєздатною армією, так тим більше. Проте, мабуть, це не загроза, а навпаки гарний поштовх до злету нашої економіки. Усе залежатиме від вдалої чи навпаки політики нашої держави.
Вам не набридло бути осторонь усіх світових подій і керуватися лише власними потребами? Мене особисто це дістало. Ми усе ж не тварини, а соціальне суспільство. І Україна не виняток! Ми не на острові живемо, а у центрі Європи, тому потрібно і поводити себе відповідно. Проявити ініціативу щодо власних поглядів на вирішення такої глобальної проблеми. Нас однаково не омине майбутня продовольча криза світу. І навіть у такі тяжкі для нас передвиборчі часи, потрібно згадати про тих, в кого тіло пухне від голоду.
14.11.2009
