Ольга Сумська: « Я раджу молодим людям ризикувати...»
Катерина Сорока
В неї безліч регалій. Ольга Сумська - двічі дружина, двічі мама, ще й всеукраїнська зірка. І це все в одному вічно квітучому тілі. Жінка прекрасна своєю істинною любов’ю до людей, до роботи, родини та колег. А як її полюбляють наші північно-східні сусіди!
Про кінематограф, красу та сон ми говорили по телефону…
- Ви – акторка і кіно, й серіалів. Яке Ваше ставлення в цілому до мильної опери? Можливо, самі дивитесь якісь серіали?
- Сьогодні серіальні форми є мені близькими. Я зіграла роль в серіалі «Територія краси» (більш ніж 60 серій). Взагалі, як відомо, перший мій серіал ‒ «Роксолана», який власне є першим серіалом українського виробництва. Також я зіграла головну роль у «Пастці» режисера Олега Бийми. А кіно я по праву вважаю своїм рідним жанром. Це і «Голос трави», і « Вечори на хуторі біля Диканьки», і безліч інших фільмів, а серіали – вони близькі жінці завжди. Моя донечка старша любить їх дивитися, всі бояться поворухнутися чи навіть дихнути, коли йдуть «Домогосподарки» чи «Друзі».
- Ким би ви могли стати, якби не обрали акторську професію?
- Можливо хтось і здивується, але у мене був вибір. Я захоплювалася орнітологією (це наука про птахів), хотіла навіть вступати на біофак. Також мене цікавила діяльність художника-модельєра, художника-мультиплікатора і купа інших подібних жанрів. Та, власне дизайном можна займатися і зараз. Я завжди щось підказую, раджу дизайнерам та модельєрам, коли приміряю вбрання на зйомках фільмів, концертах, передачах.
- Ось чому Вас завжди можна зустріти на модних показах, в Україні так точно. Який улюблений український дизайнер?
- Я не великий фанат подібних речей, але так, відвідую модні покази. Важко виділити улюбленого дизайнера, не хочеться якось розставляти пріоритети. Єдине те, що я можу виразити величезну вдячність торговій марці «Столичний» та будинку моди «Юнона». Це ті дизайнери, до яких варто звертатися, які мене завжди роблять прекрасною та істинно красивою. І якщо ви хочете виглядати на мільйон доларів то вам дорога до Катерини Шаховської. Також Сергій Єрмаков, який є неперевершено талановитим у своїй справі.
- Ви – безумовно красива та доглянута жінка, але старість нікого не обходить стороною. Чи маєте певний острах перед нею?
- Взагалі-то поки людина молода, то про старість їй думати не варто. Я вважаю, що зараз у мене золотий вік, коли я вже щось надбала і відчуваю себе впевнено. Звичайно, хотілося б поєднати і молодість, і досвід, і певні надбання, але ж, що є, то є. Плюс до всього, я вважаю, що зрілість прикрашає жінку. І я дуже ціную те, що маю зараз – це моя кар’єра, діти, чоловік, спілкування з родиною... В жінці головне не краса, а внутрішній світ. І всі ті зморшки – вони з’являються чи то від заздрощів, чи чогось подібного. З віком всі недоліки характеру відображаються на обличчі. Тому потрібно нести в собі більше любові, більше позитиву.
- Дотримуєтесь певного режиму? О котрій зазвичай лягаєте спати та прокидаєтесь?
- Наприклад, коли я вела «Ранок» на «Інтері», то доводилося прокидатися раненько. А так, я прокидаюсь о 8 або трохи раніше, аби зібрати доньку до школи, погодувати, заплести косички, довести до школи без запізнень. А коли є можливість поспати, то використовую її максимум до 10.30. Буває іноді дуже напружений день: і зйомки фільму, і концерти, тому навіть важко заснути вночі, у такому випадку я рекомендую прогулянку на свіжому повітрі, чи хоча б вийти на балкон. Звичайно, коли погана погода, то можна подивитись улюблений фільм. І тут я, особисто, захоплююсь Софі Лорен, яка лягає спати о 9 годині, але в мене поки так не виходить. Хоча здоровий сон – це ж запорука краси та здоров’я для жінки. Якби мені це вдавалося, то я була б дуже рада. Плюс до всього старша донька іноді любить погуляти допізна, а я хвилююсь, чекаю, маю дізнатись з ким та о котрій вона повертається. Така от я мама.
- Як Ви ставитесь до тієї думки, що Україна – країна обмежених можливостей?
- Взагалі в Україні дуже багато талановитих людей, які б’ються-б’ються, а не стають відомими в рідній країні. Я вже буду мовчати про світову славу. Це через всі ті перепони, відомі всім і кожному, які існують у нашій державі. Немає того самого пророка. Ніхто не займається культурою, кінематографом... Є багато випадків, коли людина досягає більшого, виїхавши з України. Але особисто мені, хочеться бачити Україну і українців успішними та процвітаючими.
- А чи бачите Ви шляхи відродження українського кінематографу?
- Скажу чесно, що зараз, дивлячись крізь призму років, то якби в юності я була сміливішою – поїхала б навчатись до Москви. Там акторська школа – геніальна, з прекрасними педагогами та набагато більшими можливостями. В Україні є геніальні педагоги, але їх одиниці. В Україні, на жаль, немає на чому виростати, немає ґрунту для розвитку молодим акторам. Звичайно, я дуже, дуже рада тому, що маю зараз, адже у нас небагато власне справді відомих акторів. Тому я раджу молодим людям не сидіти на місці, шукати якихось шляхів, ризикувати й використовувати кожну можливість, робити все самому. Акторська професія – це ринкова професія. Потрібно телефонувати і пропонувати себе, запитувати, цікавитись. І тим паче, якщо є фінансова основа, тобто батьки спроможні допомогти, то можливо відбутися і в Україні, але й тут, просто склавши руки, нічого не досягнеш. Немає українських акторів, які відомі на весь світ, хіба що – Ольга Куриленко, яка знімається, скрізь «світиться» і стає все популярнішою. І зараз, дивлячись на поневіряння молодих акторів, стає просто жаль, тому, що вони ходять на ті кастинги... Але це не життя.
- Якими українськими акторами, можливо, ведучими Ви захоплюєтесь ?
- Найбільше захоплююсь, звичайно, батьками. Вони – моя перша акторська школа. Я росла за кулісами, мене виховували визначні для мене особисто актори – В. С. Данченко, ще тоді молодий Богдан Ступка. Театр ім. М. Заньковецької у Львові, потім Запорізький театр, Полтавський – тобто це ті першоджерела, які виховали в мені акторську суть. З українських акторів я захоплююсь Адою Роговцевою, з якою ми разом працювали на сцені театру ім. Лесі Українки, Раїсою Недашківською, з якою грали разом у фільмі «Голос трави», в « Роксолані», Анатолієм Хостікоєвим, з яким грали у « Пастці» . І безумовно мій улюблений український актор ‒ це Володимир Горянський, мій кум, колега по «Ранку», з ним ми творчо співпрацюємо і без нього не буває у нас жодного свята, ми завжди збираємось за одним столом, приймаємо його з радістю в гості. Також Руслана Писанка… Тобто ми всі працюємо разом, спілкуємось і не любити таких хороших та талановитих людей просто неможливо.
- Який фільм дивились, що вразило?
- Маю зазначити, що це була гра Джонні Деппа у фільмі «Джон Діллінджер». Цей його погляд, що зводить з розуму жінок, талановита акторська майстерність і взагалі сам фільм дійсно вражає, такий собі психологічний екшн. Буквально недавно подивилася «2012» . Пожалкувала, що взяла дитину, тому що фільм досить насичений, але мушу зауважити, що американці у цьому жанрі просто неперевершені. І хотілося, щоб Україна хоча б трошечки дотягнула до подібного рівня. Не хочу здаватися песимістом, та, на мою думку, навряд ми взагалі наздоженемо американський кінематограф... В Україні хочеться бачити авторське кіно, та його немає... Знімали Биков, Параджанов, Осика, Миколайчук, а зараз з нових не знімає ніхто. Все збираються зробити суто український серіал, поки наші збираються, росіяни все беруть в свої руки і так виходять чудові картини з українськими акторами. Це я про нову картину «Вера. Надежда. Любовь», де я граю з Дмитром Харатьяном нерозділене кохання, і маю зізнатися, що, якщо буде продовження цього серіалу то я буду безмежно щаслива, бо працювати з такими людьми як Дмитро чи той самий Горянський (який теж з нами знімається) – це заряд щастя та радості щодня.
18.11.2009
