2010… що рік прийдешній нам готує?

Що ближче до виборів, то менше ентузіазму у виборців. Тенденція цілком протилежна минулорічним президентським перегонам. Українці не вірять жодному кандидату. Більше того, вони не вірять у себе, у свою здатність щось змінити.

         Та і як тут повіриш? 2004 рік мав стати переломним роком, що вів би країну до світлого майбутнього. Втім, навпаки остаточно зламав дух українців. Країна місяцями жила сподіваннями, вірою у позитивні зміни. Ледь не кожний громадянин хоч раз виходив у центр свого міста на мітинг у підтримку того чи іншого кандидата. Не шкодуючи грошей, не зважаючи на втрачений час, усі боролися, переймалися, врешті перемогли. Та однак, всі сподівання були зруйновані вщент: жодних змін, жодного покращення та більше того, внутрішньопартійна війна.

Напередодні виборів 2010 люди вже не сподіваються і не вірять. Втратили навіть зацікавленість до політики і політиків. Увімкнули телевізор – вибори? – перемикаємо, дістали газету – вибори? – згортаємо. За даними останнього соцопитування, проведеного компанією «Нью імідж маркетинг груп», більше третини українців не визначились чи підуть на вибори взагалі, та кого можуть підтримати. 12,3% ‒ не підтримують жодного кандидата.

За Конституцією, балотуватися у Президенти може кожен українець, якому виповнилося 35 ро­ків. Це є свідченням демократії. Але на практиці така норма інколи перетворюється на довжелезні списки нікому не відомих претендентів. Цього разу реєстрації таких кандидатів перешкоджало підвищення суми обов’язкової грошової застави з п’ятиста тисяч гривень до двох з половиною мільйонів. Криза теж внесла свої корективи. Відтак, кандидатів цього року чи не на половину менше, ніж пропонували нам попередні вибори.

Більшість з претендентів на головне крісло вперше беруть участь у виборах. Попри попит на нові обличчя, соціологи констатують – голоси будуть поділені між старими знайомими Януковичем і Тимошенко. Активно пробивається у лідери також новачок президентських перегонів Яценюк.

Втім, розмірковуємо реально: більшість (через пасивний менталітет, попередній досвід та загальну апатію) голосуватиме за давно обраного кандидата або, розчарувавшись у ньому, за його прямого опонента.

Розуміють це і не рейтингові претенденти на президентське крісло. Їх політологи називають «непрохідними» і «технічними» кандидатами. Вони готові віддати 2,5 мільйони аби зробити стрибок у політичній кар’єрі чи то потішити свої амбіції. У першу категорію потрапляють Тигіпко, Гриценко чи  Богословська та навіть Ющенко. На думку пана Фесенка (голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента") до першої групи треба відносити кандидатів, що в певний момент знімуть свою кандидатуру на користь іншого більш вагомого кандидата чи зроблять все для покращення його становища. Такий крок буде зроблено задля зрозумілої користі після перемоги фаворита.

Фахівці певні, абсолютна більшість учасників президентських перегонів виборює якщо не посаду гаранта, то хоча б місця у майбутньому складі парламенту. Для них ці вибори як розігрів. Крім того, можуть бути й такі, хто спробують використати перегони як різновид бізнесу. Зароблятимуть, продаючи місця у виборчих комісіях чи своє ораторське мистецтво для критики фаворитів.

До «суто технічних» кандидатів політологи відносять тих, що з’являються тільки на виборах після чого зникаючи з політичної арени. Такими 2004-го були Олександр Ржавський та Роман Козак. Цього року ‒  Василь Противсіх. Такі ж кандидати як Рябоконь, Пабат та Бродський не є «технарями». Адже ними рухають амбіції, що на думку політолога Володимира Фесенка дуже помітні. Рябоконь навіть заставу з власної кишені сплатив, що не залишилось поза оком політологів.

Зовсім інакше виглядають «амбіції» кандидата Противсіх. Зміну прізвища Володимир Фесенко вважає політичною технологією, спробою зіграти на непевних настроях виборців. Вважається також, що за вищезгаданим кандидатом стоїть хтось з другого ешелону, бажаючи зменшити рейтинги Тимошенко та Януковича. Така думка зумовлена слоганом: «проти Я та проти Ю». Зрештою таку технологію вважають недієвою, адже виборці, що збираються голосувати проти всіх, або взагалі не прийдуть на вибори чи ж проголосують за фаворита, що є на їхню думку меншим злом.

Фесенко вважає, що треба уникати таких технологій, тому пропонує заборонити в майбутньому змінювати кандидатам особисту інформацію щонайменше за рік перед виборами.

Не дивлячись навіть на такі технології зрозуміло, що на виборах 2010 технічні кандидати не відіграватимуть ролі. Адже кожна людина вже остаточно зробила свій вибір та не бажає його змінювати. Помилившись один раз у 2004, робити подібне в 2010 не бажає. Українці вірять своїй інтуїції, власному досвіду, проте точно не політикам.