Зміна портянок на шкарпетки

Для нас вже стало чимось звичним – слухати обіцянки, розуміючи, що ніхто й не збирається їх виконувати, приймати «одноразові подачки» знаючи, що це – дешевий спосіб підкупити електорат, йти на вибори, з думкою, що все одно нічого не зміниться. Хоча легко називати «рис і гречку» подачками, коли сидиш у шкіряному кріслі. Йдучи забирати чергову стипендію, мені подумалось : «Якби зараз замість 500 гривень, мені видали 800, я б прекрасно зрозуміла бабусь, що голосували за Черновецького». Обіцянки обіцянками, але от такі своєрідні «подачки», як то кажуть, «роблять своє діло», додаючи кандидату чимало додаткових голосів. Я – студентка, стипендія для мене тема вельми важлива. А для моєї сусідки, син якої не вступив до вишу, найважливіша тема зараз інша - як вберегти дитину від 9-ти місячного марширування по плацу, безкінечних «рота падйом!», і …знущань, побоїв, каліцтва. «Нема мозгів- купи справку, не знаєш де - спитай у воєнкоматі», - так кумедно познущалися над цією темою в відомому відео. От тільки матері, цього хлопця зовсім не смішно. Бо купувати справку доведеться саме їй. Або 9 місяців ставити свічку «за здравіє» і молитися, щоб син повернувся живий і здоровий.

            Тому й не дивно, що тема армії – одна з найбільш «багатообіцяючих» у передвиборчих програмах кандидатів в Президенти. «Багатообіцяюча» - не як така, що має хороші перспективи. Набагато краще підходить: «Багато обіцянок – мало дій». Розібратися у цих обіцянках не так просто, втім розібратися в них – значить уявити не лише долю наших синів і братів, а й майбутнє збройних сил України як таких. 

               «Комбат, батяня, батяня, комбат, за нами – Россия…»

            Як і більшість кандидатів, «головний регіонал України» бачить армію  контактною: «Ми уявляємо собі, що ця армія матиме найновішу техніку, найновіше озброєння, що ця армія з часом буде професійною. І кількість наших громадян, молодих хлопців, яких призиватимуть на строкову службу, щороку зменшуватиметься.». Втім, у 2007 році заяву БЮТ про перехід на контрактну армію з 1 січня 2008 року Віктор Федорович обізвав популістським гаслом. «По-перше, це неможливо зробити практично, по-друге, це небезпечно для країни. Це небезпечно, тому що такі дії призводять до того, що молоді люди відмовляються від виконання свого конституційного обов`язку». Тобто, ще два роки тому політик переймався ледь не патріотичним вихованням молоді, а зараз повністю змінює курс. А що, голоси ж зайвими не бувають

           Майбутнє українського війська Віктор Янукович бачить винятково у співпраці з Росією: «Самі, без тісної кооперації в цьому питанні з Росією, ми нічого не зможемо зробити. Той приклад, який подає Росія у модернізації своїх збройних сил, для України наразі нереальний».

          Серед заходів модернізації війська  в програмі регіонала нічого екстраординарного:

«Забезпечу переозброєння армії сучасними видами озброєння, використовуючи вітчизняні розробки, високі технології і виробничі потужності оборонного комплексу країни. Українська бронетехніка, військово-транспортна авіація, ракетні комплекси забезпечать  високу боєготовність збройних сил.

Проте той приклад, який Віктор Федорович бере за зразок розвитку армії, є, м’яко кажучи, сумнівним. За оцінками навіть російських експертів російсько-грузинська війна довела глибоке відставання російської армії від сучасних стандартів

Невідомо, які підводні рифи чекатимуть на корабель української армії, якщо керманич орієнтуватиметься на маяк, що сам ледве блимає.

Не силою зброї, а силою моральних чеснот!

          Юлія Тимошенко робить акцент на тому, що Збройні Сили – це «золота еліта нації» і вважає, що проблеми обороноздатності може вирішити лише прихід «чесних людей». Але тут неминуче виникає питання, куди саме має прийти ця нова «золота еліта нації». Воно змушує нас повернутись з морально-етичної висоти до прози життя, тим більше, що з цим згодна і сама Юлія Володимирівна, що ставить розумне питання: «Якою школою життя буде армія, коли казарми не опалюються, якщо солдат місяцями нічого не їсть, крім картоплі й капусти, а подекуди навіть лазні не працюють? Як можна вимагати від солдата належного ставлення до служби за таких обставин?»

Розплутуючи цей вузол, приходимо до основного запитання. Не «Що б зробити, аби покращити армію?», а «Як це зробити?». Ще точніше : «Де взяти кошти на здійснення власних обіцянок?».«Ми виділимо достатні матеріально-технічні і фінансові ресурси для зміцнення боєздатності армії, соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.», - з програми кандидати в Президенти Ю.Тимошенко.

З початку року з армії звільнилося близько 2 тис. контрактників і 300 офіцерів.

Очевидно, на посаді прем’єр-міністра, фінансів для забезпечення «високих моральних чеснот» Юлія Володимирівна не знайшла. То чи знайде вона їх на посаді президента?

Ситуація з бюджетом на 2010 рік змушує згадувати про професійну армію з гіркою посмішкою. Фактично, на потреби війська знову заплановано вдвічі менше, ніж потрібно для його фізичного існування.

Юлія Володимирівна, втім, уперто продовжує свою революцію сердець. На жаль, революція не доходить до казарм, а лишається на папірцях передвиборчої програми піднімати моральні чесноти тих небагатьох виборців, що ще її читають.

            Головний фронтовик передвиборчих перегонів

          Наймілітарізованішим кандидатом з трійки лідерів перегонів безумовно є Арсеній Яценюк. Партійні емблеми кольору хакі і російські політтехнологи, що їх розробляли. Гасло про боєздатну армію Яценюк зробив одним із ключових елементів своєї передвиборчої програми. Проте про перехід на стовідсотково контрактну армію, зовсім не йдеться. «100-відсоткова контрактна армія повинна бути виключно у силах швидкого реагування: це кадрові збройні сили, які негайно реагують на будь-яку ситуацію стосовно загрози територіальній цілісності держави. Все інше – це призов», - так нам говорить кандидат, який не відслужив у армії і дня. «Я к начальнику пойду, пусть меня научит», - чомусь згадалось. А в армію – хай йдуть прості смертні, по призову.

           Кандидат досить скептично ставиться і до НАТО та інших військових союзів.

«У сучасному світі реальний суверенітет мають лише країни, здатні захистити себе й свою територіальну цілісність. Жодні союзи не гарантують нам безпеку без сучасної боєздатної армії. Її необхідно заново спроектувати і побудувати.» Мабуть, тому, наголос у програмі технічного переоснащення армії Арсеній Петрович поставив на піднятті ракетного потенціалу країни. Ракети, на його думку, виступатимуть стримуючим фактором – гарантом того, що на Україну не нападуть.

«Головний фронтовик передвиборчих перегонів» виступає за сильну армію, підготовку якісних кадрів. Але шляхи фінансування всіх цих добрих намірів лишаються невідомими.

Так само відкритим лишається запитання, чому перебуваючи на посаді голови парламенту Яценюк не був помічений у спробі поліпшити фінансування ЗСУ.

Раз на 5 років вся Україна грає в гру.  Вони (кандидати-боги) роблять вигляд, що щось змінять, Ми (виборці-прості смертні) віримо у це. Але ж зміни нам би хотілося відчувати, а не лише робити вигляд. Українські солдати, втім, відчули лише зміну портянок на шкарпетки. Що ж подивимось, як «взує» нас новий президент.

 19.11.2009