У тебе своя дорога... ©

Коли людина вирішила пришвидшити свій рух,
 вона винайшла колесо – таке несхоже на ногу

  Нещодавно я здійснила чи не найбільшу свою мрію – склала на права. Думала все просто: ти + швидкість = повний кайф та ейфорія! Де там, все виявилось не так просто… Найбільшою проблемою для мене стала власне конструкція автомобіля, я просто прозріла, коли дізналася, що мотор і двигун – одне й те саме!

  У процесі поповнення своїх неглибоких знань про транспорт, найперше, що мене вразило, це кількість різноманітних назв і видів засобів пересування. От, наприклад, для загального розвитку: автомобіль, автобус, автокар, амфібія, тролейбус, тролейкар, електромобіль, електробус, електрокар, рутьєр, мотоцикл, моторолер, електроцикл, електроролер, мопед, мотик, мофа, скутеретта, АТВ, квадроцикл, велосипед, веломобіль, багі, трактор, всюдихід, снігоболотохід, всюдихід-пневматик, аеросани, авіамобіль, снігохід, судно на повітряній подушці, шнекохід, поїзд, трамвай, метро, цистерна, літак, гвинтокрил, космічний корабель, морські й річкові судна, підводний човен, нафтопровід, продуктопровід, газопровід... і це лише початок! Загальний висновок такий: навіть прочитати по-людськи половину цих назв неможливо, що вже казати про приблизне розуміння функцій деяких з них.

  Попри загальнопоширеній думці, що колесо поклало кінець людським стражданням, це не зовсім так. «Пратранспортом», яким почала користуватись людина, були сани. Яких тільки видів саней не знало людство! Починаючий від звичайних саней і жител на нартах, закінчуючи санчатами з авіаційним двигуном і санями-амфібія, ну... що робити...прогрес!

  Приблизно в один час із теперішньою улюбленою зимовою розвагою дітей виникли й водні засоби пересування, що відігравали надзвичайно важливе значення в розвитку перших цивілізацій, адже основними шляхами сполучення на той час були саме річки й моря. Від звичайних плотів і кошиків, обшитих шкірою, до човнів і кораблів, субмарин і крейсерів. Ну і як же без кораблів-привидів та інших легендарних речей на кшталт „Чорної перлини” чи славнозвісного „Титаніку”.

  Ну і нарешті його величність колесо! Перші згадки про нього відносимо до періоду Дворіччя (Дворіччя, Месопотамія, Межиріччя – одна з найдавніших цивілізацій, що існувала між річками Тигром і Євфратом починаючи з кінця IV тисячоліття до н.е.), фактично першої світової цивілізації. Шлях розвитку колеса був досить незвичним, починаючи від його винайдення до присвоєння культового значення і врешті-решт створення спеціальних коліс до місяцехода – для пересування в умовах вакууму. 

  Вважається, що в оточуючому світі людина в основному бачить лінійний рух, тому ідея колеса насправді була далеко не очевидною і потребувала чималої винахідливості. Спочатку прототипи сучасних „коліс” використовували для пересування важких вантажів: люди збагнули, що так значно легше, а також зрозуміли, як зробити так, щоб вантаж міцно тримався і швидше пересувався. Тож звичайні колоди стали спочатку об’єднаними дисками, а згодом і цілком автономними частинами, не кажучи вже про надсучасні ідеї вмонтувати у колеса двигуни і гальмівну систему! Наразі й просто дійшло до абсурду – колесу, виявляється, навіть не обов’язково бути круглим!

  Простежуючи етимологію слова «колесо» у різних народів світу, зробили висновок, що воно з’явилося у індоєвропейців, потім, прокотившись Ближнім Сходом, подалося до Азії, ну а згодом поїхало на екскурсію до Європи, де кельтські племена почали його активно поширювати і вдосконалювати. На жаль, колесо таки не докотилося в деякі райони Африки, Австралію і Новий світ. 

  Не менш цікавою є історія появи доріг. Із розвитком комерції почалося їх розширення, аби вони відповідали більш широкому спектру діяльності людей. Тут відзначилася Римська Імперія, адже для пресування її багаточисельної армії були потрібні дороги більш широкі і відповідно кращого стану, а не звичайні ґрунтові, які перший же дощик перетворював у багнюку. Тож дороги зі столиці у провінцію були розширені й викладені камінням, що давало можливість воді стікати, а дорозі – бути сухою і придатною для переходів і переїздів нею. 

  Людство ще не забуло ті часи, коли саме Індустріальна революція стала поштовхом до модернізації доріг. Перше сучасне шосе розробив шотландець на ім’я Мак-Адам (McAdam), ним був створений недорогий матеріал для доріг, поєднання ґрунту та каміння (також відомий як „macadam”). Мак-Адам насипав дорогу на кілька футів вище, ніж оточуюча місцевість, що змушувало воду стікати (тим самим він дав початок терміну „автострада” ‒ з англ. „highway” – висока дорога). Коли ж його склад покрили гудроном (від англ. „tar” – смола, гудрон), його стали називати „tarmacadam”, або ж просто „tarmac” – асфальт.

  Якщо заглиблюватись в історію автобудування, то знайдемо немало цікавих фактів про еволюцію як двигунів, так і власне зовнішнього виду авто.

  А взагалі історія першого авто надзвичайно цікава! Карл Бенц – людина, що вважається засновником першого авто, взагалі не збирався впроваджувати свій винахід для широкого загалу, якби не... прикра „крадіжка” його шедевра. Головними „винуватцями” цієї справи були його дружина і діти, які вирішили протестувати залізяку батька. Інколи й справді буває страшно, коли усвідомлюєш, наскільки велика роль випадку в історії людства.

  Наразі маємо машини, що суттєво відрізняються від карикатурних автівок минулого, з’являються і нові проблеми, пов’язані з осучасненням технологій. Зараз громадськість турбує екологія і швидкість, а отже відповідно до інтересів змінюється і підхід до виготовлення авто. У найближчому майбутньому нам обіцяють двигун із ККД під 90 процентів, що наразі є майже нереальним, на сьогодні впроваджено електричні і водневі мотори. Що ж, поживемо – побачимо, можливо згодом авто літатимуть?! 

  Не знаю як ви, а я й надалі пливтиму за течією нововведень і модернізацій у транспортній системі, знову ж таки мріятиму про Aston Martin чи принаймні про Volvo і щодня молитимуся за тих, хто винайшов авто!

  06.01.2010