Художник залишає на полотні душі неповторний відбиток...
Анастасія Михайлюк
Його картини знаходять шанувальників від старого до малого. В його картинах не можна не помітити величезну щиру любов до України, до природи. Він бачить красу там, де ми її не помічаємо. Він сприймає те, що ми не здатні побачити через нашу щоденну заклопотаність. Він сміливо поєднує, здавалось би, непоєднувані кольори і робить це майстерно.Так, він – майстер своєї справи. Талановитий Микола Нечвоглод презентував персональну виставку, і вона нікого не змогла залишити байдужим.
Пабло Пікассо колись сказав: «Художник малює не те, що бачить, а те, що відчуває». І це правда. Принаймні, картини Миколи Миколайовича написані настільки майстерно, що вони ніби стають твоїми власними очима, і ти вже по- іншому дивишся на світ.
Микола Миколайович Нечвоглод художник-графік, живописець та член Національної спілки художників України презентував свою виставку в галереї «Мистець» 22 лютого. Цю виставку відвідали художники з різних областей України та люди, котрі цінують мистецтво та твори Миколи Миколайовича. На виставці були презентовані картини, написані аквареллю, олією, пастеллю. Майстерність художника полягає в тому, щоб достукатися до серця людини. І Микола Миколайович блискуче з цим впорався. Це промовисто демонструють враження гостей виставки : «Я не мала чіткого наміру йти на виставку. Так вже сталося, що проходила повз галерею і не змогла не зайти. Знаєте, я не розчарувалася. Картини Миколи Миколайовича настільки чисті, настільки колоритні... На якийсь час забула навіть про всі справи. Він багато уваги приділяє опису природи, і це правильно. Дуже часто ми самі ж її «вбиваємо», а художник показує нам її первинну красу, цим самим змушуючи замислитися...»
Своїми враженнями від виставки ділиться й товаришка Миколи Миколайовича Людмила Клюй, яка вишиває картини: «Мені подобаються його картини, написані аквареллю. Це надзвичайна майстерність створювати шедеври... Далеко не всім художникам вдається «впоратися» з акварельною фарбою. Картини ніжні, душевні, багатобарвні. Витвори Миколи Миколайовича можна просто читати. Читати та отримувати від цього справжнє естетичне задоволення. Микола Миколайович дуже хороша людина. Особисто я не малюю картини, я їх вишиваю. І навіть тут шановний Микола мене завжди підтримає порадою, покаже, як краще зробити. Микола Миколайович робить казку, переломлюючи пережите через свою душу. Він молодий і чистий душею. У нього було важке життя, післявоєнне дитинство... Він лірик. Інколи навіть дивишся на картини і можна сказати, що їх малювала дитина – настільки вони світлі та життєствердні...»
«А мені подобаються картини, в яких Микола Миколайович передає красу природи. Особливо моря. Таке враження, що ще трішки, і воно почне рухатися прямісінько на картині...» - захоплено говорить відвідувачка виставки.
«На мою думку, художник майстерно оволодів технікою сангін. Це найсильніша його сторона. Для себе можу виділити картини української природи. Просто майстерно».
Твори українського художника зберігаються в багатьох музеях України, у Дирекції Національної спілки художників України, в приватних колекціях Німеччини, Англії, Іспанії, Китаю, Австрії, США, В’єтнаму. І це не дивно. Важко залишитися байдужим до його картин. І хто після цього посміє сказати, що в Україні занепадає куртура і мистецтво? Тож, не зважаючи на всі віяння моди, скажу, – такі картини, які пише Микола Миколайович, завжди зачіпатимуть за живе. А власне сам художник справляє враження персони доволі скромної. Коли Микола Миколайович отримував привітання та чув теплі слова про свою творчість, я помітила, що він почервонів чи не до коріння волосся.
Під час розмови з Миколою Миколайовичем виявилося, що на натхнення художника доволі впливає дух суперництва:
- Чимало моїх картин були написані під час відряджень. Причому, у відрядженнях, в які їздили групами, кожен хотів якнайшвидше зайняти почесне місце й написати найкращу картину. Я не намагаюся писати щось екстраординарне – я малюю те, що бачу...
Що стосується моїх особистих вражень як глядача, можу сказати, що просто в захваті від його майстерних картин, написаних олією. Якщо можна так сказати, моїм особистим «фаворитом» стала картина Київського національного університету ім. Т. Шевченка. 
Оглядаючи намальовані шедеври, насправді проникаєшся душевним теплом. Картини Миколи Нечвоглода живі – вони дихають, а головне – надихають. Наприклад, вони надихнули мене, людину, яка абсолютно не тяжіє до образотворчого мистецтва, намалювати картину... І нехай вона не стане головним об’єктом всіх екскурсій в якійсь видатній галереї, але вона залишить слід у душі й згадку про те, що Україна насправді талановита!
27.02.2010
