Рок-музиканти не самою тільки музикою цікавляться. Виявилось, що багатьом із них небайдужа доля тварин, тому під керівництвом Олексія Давидова, більш відомого як Фокс, організували Hungry Dog Fest – рок-фестиваль на підтримку притулку «Сіріус», що під Києвом.

  Стаття: http://www.tt.net.ua/news/625

  Машина часу все ж існує — запевнили організатори Другого міжнародного фестивалю “Львів Стародавній” і перенесли у середньовічну казку кожного, хто завітав на феєричне свято 29 та 30 травня. Шевченківській Гай перетворився на справжнє старовинне місто XIII - XVI ст. Лицарські кінні двобої, старовинні танки, богатирські забави, майстер-класи старовинних ремесел — усе це створило неповторну атмосферу доби Середньовіччя.

  Бойову відвагу та войовничу майстерність продемонстрували члени 17 клубів історичної реконструкції з України та Білорусі, які сходилися на турніри в групових боях.

  Також під час фестивалю вшанували справжній символ Середньовіччя — довгу   косу — та провели конкурс “Ой не ріж косу, бо хорошая!” Дійство відбувалося на співочому полі Шевченківського Гаю. У конкурсі взяли участь 74 учасниці віком від 11 місяців до 79 років, яких розподілили на вікові групи: до 6 років, від 6 до 10, від 11 до 15 і від 16.

  У наймолодшій віковій групі - три переможниці. Третє місце посіла шестирічна львів’янка Катерина Вишневська з косою завдовжки 88 сантиметрів. Друге місце виборола п’ятирічна Устина Ничта з Миколаєва Львівської області, довжина коси якої сягнула 90 сантиметрів. Перше місце здобула Вікторія Матвєїчева з міста Львова, з косою у 92 сантиметри.

  У другій віковій категорії на третю сходинку зійшла юна львів’янка Віра Коновал, довжина коси якої — 103 сантиметри. Коса Ольги Косаняк із Городоцького району Львівської області, довжиною 114 сантиметрів, забезпечила їй другу сходинку. На першій сходинці — дев’ятирічна красуня із 115-сантиметровою косою Олександра Ватагович, мешканка Сколівського району.

  У віковій категорії 11 - 15 років також визначили переможниць. Третьою стала львів’янка Анна Васьо з косою 124 сантиметри. Якби на конкурсі міряли ще й діаметр коси, то Анна була би незаперечною переможницею — її коса у діаметрі сягає двадцяти сантиметрів. Друге місце - у Христини Якими з 128-сантиметровою косою. Першу премію отримала львів’янка Ольга Яковлєва з розкішним волоссям у 145 сантиметрів.

  Четверта категорія — особлива, від шістнадцяти років. “Бронзу” отримала мешканка Рави-Руської Ірина Іванець, довжина волосся якої сягнула 136 сантиметрів. Друга премія — у львів’янки Олени Герасименко, довжина її коси — 138 сантиметрів. Щодо першої сходинки, то її посіла мешканка Новояворівська Іванна Стельмах із косою 158 сантиметрів.

  Також спеціальними нагородами вшанували наймолодшу і найстаршу учасниць конкурсу. Крихітка Єлизавета Смеречук із міста Борислава, якій виповнилося лише одинадцять місяців, була поза конкуренцією зі своєю 20-сантиметровою косою. Найстарша учасниця конкурсу Марта Войнович із Стрия не збирається різати своєї коси, довжина якої 126 сантиметрів навіть у свої 79 років. 

  Та найбільше всіх вразила студентка юридичного факультету Христина Кречків¬ська з міста Дрогобича. У свій двадцять один рік дівчина виплекала косу завдовжки 182 сантиметри. “Завжди мріяла про довге волосся, і вже з шостого класу вирішила більше не стригтися, — зізналася Христина. — Колись ще могла ходити по вулиці з розплетеним волоссям і красуватись. Але зараз мушу закручувати його у джгут, щоб не заважало мені ходити. Проблемно є помити волосся, тут мені завжди допомагає мама. Сама би не впоралась. Не повірите, перед шкільним випускним постала ще одна проблема — як і де зробити гарну зачіску. У трьох перукарнях мені відмовили, боячись братися за таке довжелезне волосся... Але, попри всі незручності, страшно навіть подумати, що я колись зважусь на те, щоб обстригти свої коси”.

  У перервах між нагородженнями переможців конкурсу та гостей тішив своїм співом хоровий колектив із Польщі “Сітаняні”.

  Аби по-справжньому зануритися у старовинну атмосферу, гості свята долучилися до майстер-класів зі стародавніх танців, гончарства, ковальства, лозоплетіння, ляльки-мотанки, ткацтва та різьби по дереву. А для гурманів майстри середньовічної кухні підготували старовинне меню з середньовічної корчми. Частували гостей Фестивалю сирною зупою, рибною юшкою, м’ясом на вогні, різноманітними кашами. Кілька кулінарних сюрпризів чекало на гостей під час кулінарної екскурсії до таборів учасників свята, де можна було скуштувати наїдки, які лицарі готували власноруч.

  Аби залишилася приємна згадка про Фестиваль “Львів Стародавній”, кожен охочий міг сфотографуватися у середньовічному вбранні або придбати сувенір.

 
  Проходжу повз Золоті ворота - і раптом на моїх очах починає розгортатися неординарна вулична атракція: купка безжурних парубків та дівчат, перевтілених у клоунів, блазнюють і передражнюють одне одного, стрибають, падають на землю, моляться автівкам, бубонять та нявкають - словом, імпровізують, дай лише дорогу! Чути німецьку. Отже, іноземні вар'яти. 
  Люди навколо переважно всміхаються: "Диваки!", "Тхе-хе... Отета да!", "А що тут взагалі таке?", "Що за дурники?". 
  Запитую у кількох перестрілих, що відбувається? Вони не в курсі. Одна жіночка відповіла мені, знімаючи все це видовище на мобільний: "Казна-що!". 
  Такого тут не чекали. Але, схоже, розкутісь клоунів та такий собі "закос" під юродивих народові до вподоби. Я вирішила зробити декілька знімків на пам'ять, і завважила одного захеканого фотографа, який постійно бігав туди-сюди, щоб сфотографувати шаленців у різних ракурсах. "Він точно має знати, хто вони!" - подумалось мені. 
 
- Добрий день! А що тут, власне...
- Та, розумієте, телефонує мені якось донька і каже, що ой, як класно! В Київ приїздять мої друзі з Європи!.. Тату, тату!.. Навчили вони її мистецтву вуличної клоунади. Це в них дуже поширена практика. Знаєте, останнім часом модно бути таким... Таким ось щирим та веселим.
- О...
- Так, так. Бачите, як люди реагують?
- Угу. А де ж ваша донька?
- Та он вона! Та, що в костюмі сніжинки!..