Безробітним

Всякому місту - звичай і права, 

Всякому місту - звичай і права, 
Всяка тримає свій ум голова; 
Всякому серцю - любов і тепло, 
Всякеє горло свій смак віднайшло. 
Я ж у полоні нав'язливих дум: 
Лише одне непокоїть мій ум. 
 
Панські Петро для чинів тре кутки, 
Федір-купець обдурити прудкий, 
Той зводить дім свій на модний манір, 
Інший гендлює, візьми перевір! 
Я ж у полоні нав'язливих дум: 
Лише одне непокоїть мій ум. 
 
Той безперервно стягає поля, 
Сей іноземних заводить телят. 
Ті на ловецтво готують собак, 
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк. 
Я ж у полоні нав'язливих дум: 
Лише одне непокоїть мій ум. 
 
Ладить юриста на смак свій права, 
З диспутів учню тріщить голова, 
Тих непокоїть Венерин амур *, 
Всяхому голову крутить свій дур. 
В мене ж турботи тільки одні, 
Як з ясним розумом вмерти мені. 
 
Знаю, що смерть - як коса замашна, 
Навіть царя не обійде вона. 
Байдуже смерті, мужик то чи цар,- 
Все пожере, як солому пожар. 
Хто ж бо зневажить страшну її сталь? 
Той, в кого совість, як чистий кришталь...

Григорій Сковорода